24 серпня
День Незалежності України
35 років відновлення незалежності
24 серпня Україна відзначає найбільше державне свято – День Незалежності. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – проголошення у 1991 році Верховною Радою Української РСР незалежності України та створення самостійної української держави.
Цей акт увінчав тривалий шлях Українського народу до самостійності. Він спирався на Декларацію про суверенітет 16 липня 1990-го, а підтверджений був Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року.
Незалежність і воля для українців завжди були основоположними цінностями. Вони спонукали до боротьби і давали силу залишатися собою в часи бездержавності. Найвищий вияв свободи поневоленого народу – здобуття незалежності для творення власного майбутнього.
Відновлення, а не лише проголошення
Проголошення незалежності 24 серпня 1991 року стало логічним продовженням українського державотворення. Тож, відзначаючи 35-ту річницю ухвалення Акта, вшановуємо всі попередні етапи становлення української державності та акцентуємо на тому, що відбулося саме відновлення, а не лише проголошення незалежності.
Відновлення, бо незалежність України проголосила Українська Центральна Рада 22 січня 1918-го IV Універсалом. В той час держава проіснувала три роки у безперервній боротьбі за збереження. Вже тоді Україна мала всі ознаки держави: територію, окреслену кордонами, герб, військо, грошову систему, мову, дипломатичні відносини з іншими державами.
У березні 1939-го закарпатці вибороли та проголосили незалежність Карпатської України. Відчайдушна боротьба з угорськими окупантами – безпрецедентний приклад опору агресору напередодні Другої світової війни. Українці Закарпаття першими у міжвоєнній Європі мобілізувалися на збройну відсіч агресії союзників Німеччини.
У червні 1941 року у Львові, відстоюючи засади державності, представники ОУН проголосили Акт відновлення Української Держави.
Ціна незалежності
Наша незалежність оплачена дорогою ціною – великою кількістю життів тих, хто боровся за ідею вільної України зі зброєю в руках і без неї, незліченною кількістю років втраченої свободи тих, хто сидів за неї у таборах та в’язницях, психіатричних лікарнях.
Проголошення незалежності України 1991 року відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР і остаточній ліквідації комуністичної тоталітарної імперії. Нині імперська Росія знову намагається захопити Україну, веде проти нас жорстоку та агресивну війну, яку ми називаємо Війною за Незалежність України, оскільки вона є екзистенційною геноцидною, війною на заперечення української державності та знищення національної ідентичності українців.
Війна за Незалежність України від Росії є відтермінованою, оскільки Росія не припиняла політичний та економічний тиск, а також культурний, історичний, релігійний вплив на Україну, починаючи з 1991 року.
Незалежність України сьогодні
Сьогодні незалежність України – запорука вільного розвитку держав і народів Європи. Вона є головною перешкодою для російського імперіалізму, який намагається політично, економічно та духовно поглинути Україну і розділити Європу на сфери впливу.
Вільна українська держава, активне й відповідальне громадянське суспільство та потужний Сектор безпеки та оборони – це той фундамент, що захищає права людини та гарантує всім українцям гідне майбутнє.
Як українці проголошували незалежність УНР у 1918 році
Перша світова війна (1914–1918) спричинила розпад чотирьох імперій і дала поштовх створенню на їх руїнах незалежних національних держав. Серед поневолених народів, що піднялися тоді на боротьбу за самостійність, були й українці.
17 березня 1917 року в Києві громадські та політичні сили створили Українську Центральну Раду, яка поступово перетворилася на парламент Української Народної Республіки. 23 червня того ж року Центральна Рада першим Універсалом проголосила автономію України, а 28 червня сформувала Генеральний Секретаріат – перший український уряд.
Події в Москві та Петрограді – Жовтневий переворот – принесли більшовицьку загрозу. Це підштовхнуло Центральну Раду до ухвалення 20 листопада 1917 року ІІІ Універсалу, яким вона проголосила Українську Народну Республіку.
7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний збройний наступ на Україну. Бойові дії в Києві спонукали Центральну Раду остаточно визначитися із незалежністю.
Це відбулося 22 січня 1918 року на закритому засіданні Малої ради. Голосували поіменно. Із 49 членів Ради «за» було 39. Текст IV Універсалу датований 22 січня 1918 року. Документ містив чотири головні положення: проголошення самостійності УНР; доручення укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього будівництва.
Водночас українці Галичини 1 листопада 1918 року підняли у Львові повстання («Листопадовий чин»), внаслідок якого проголосили Західноукраїнську Народну Республіку. 22 січня 1919 року, на річницю проголошення незалежності УНР, об’єдналися в єдину державу УНР та ЗУНР.
Незалежність 1939-го. Карпатська Україна
Після Першої світової війни територія Закарпаття увійшла до складу Чехословаччини. У жовтні 1938-го року було проголошено автономію Карпатської України. А 15 березня 1939 року Сойм Карпатської України проголосував за незалежність.
Державною мовою проголошувалася українська. Державним прапором затвердили синьо-жовтий прапор, гербом – сполучення крайового герба з тризубом. Президентом обрали Августина Волошина.
У день проголошення незалежності з мовчазної згоди Гітлера на край напала Угорщина. На захист стала Карпатська Січ. Українці на Закарпатті першими у міжвоєнній Європі чинили збройний опір союзникам Німеччини.
Друга світова. Від ідеї до боротьби
Одним із найкривавіших періодів державотворення була Друга світова війна. Організація українських націоналістів під проводом Степана Бандери 30 червня 1941 року у Львові проголосила Акт відновлення Української держави та сформувала уряд під орудою Ярослава Стецька.
Акт не був узгоджений із Німеччиною – нацисти почали репресії. Незважаючи на переслідування, похідні групи ОУН проголошували Акт у містах і розбудовували український державний апарат.
Наприкінці 1942 року утворилася Українська повстанська армія. Вона воювала на двох фронтах: антинацистському й антисовєтському. Протягом 1942–1944 років УПА провела понад 2,5 тисячі антинімецьких акцій. Усього через лави УПА пройшло майже 100 тисяч вояків.
У липні 1944 року було створено Українську головну визвольну раду (УГВР) як верховний політичний орган. Головне гасло УПА – «Свобода народам! Свобода людині!».
Мирна боротьба та шлях до 1991 року
У 1960–1980-х роках українці боролися за державу мирними методами. Українська Гельсінська група відстоювала права людини і стала першою легальною правозахисною організацією в УРСР. Інтелектуали-шістдесятники відстоювали вільний розвиток української мови й культури.
16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Спроба путчу в Москві 19 серпня 1991 року стала поштовхом до розгортання руху за незалежність.
24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі 90,32 % виборців підтвердили Акт. У Криму – 54,19 %, у Донецькій області – 83,90 %, у Луганській – 83,86 %.
Сьогодні в умовах Війни за Незалежність ми гідно даємо відсіч і знову відстоюємо власну свободу та незалежність, а також мир у Європі. Незалежність України – маяк свободи Європи.
Цитати про незалежність України
«Треба припинити балаканину про «стратегічне партнерство» [з Росією] і «великого сусіда» і готувати народ до можливого загострення стосунків з державою, яка прямо заявила про свої агресивні наміри».
В’ячеслав Чорновіл. Із книги «Пульс української незалежності»
«Упевнений, що Захід робить велику помилку, уважаючи, що, допомагаючи Росії, він матиме в майбутньому демократичну Росію. Це – дуже небезпечна ілюзія. Доки Росія залишатиметься імперією за своєю структурою, ментальністю, вона ніколи не буде демократичною країною. Це – несумісні поняття.
Прагнення України до незалежності завжди було прагненням до Європи, до цивілізованого світу».
В’ячеслав Чорновіл. Із виступу на міжнародному конгресі «Нова атлантична ініціатива» у Празі 1996 року
«Подивіться на український історичний відрізок XX сторіччя, коли Україна шість разів (це мінімум) проголошувала свою незалежність… Ми хапались за кожну можливість повернути те, що піднімає націю… Українська філософія направду складна, непроста в реалізації, але рано чи пізно з’явиться тема з росіянами. Нелегко оповісти національну політику, однак в неї не закладено зла і штучного протистояння».
Віктор Ющенко. З інтерв’ю виданню Ukraїner
«Якщо відкрити підручники з історії, то можна прочитати концептуальну фразу – “Україна проголосила незалежність від СРСР”. Та мої дослідження показали, що хоч формально це і була незалежність від Союзу, та реально – це незалежність від Росії… З грудня 1991 року є дві моделі пострадянського існування: одна – це незалежність, за яку виступала і продовжує виступати Україна. Інша – це модель обмеженого суверенітету, яка пов’язана з ідеєю конфедерації і контролю Росії над пострадянським простором. І той конфлікт, який зародився восени 1991-го, після перевороту в Москві – є до нині нерозв’язаним».
Сергій Плохій. Із інтерв’ю виданню «Локальна історія»
«Це банда. І банда програє, Єльцин у них виграє. Нарешті вони зійшлися між собою! Бо завжди так було, що проти України воювали і червоні, і білі. А нині червоні з білими схопилися. І це той момент, коли ми мусимо проголосувати за незалежність України! Тому я їду у Київ, щоб Україна стала незалежною державою».
Іван Заєць. Із книги Олександра Зінченка «Як українці зруйнували імперію зла»
Слава Україні!
Героям слава!